українська література 14 17 століття

У XIV—XVI ст. українські магнати поступово сполонізувалися. Селянство, потрапивши в кріпацьку неволю, було неспроможним захистити національну культуру. Єдиними, хто вів нерівну боротьбу із загарбниками за розвиток рідної школи, православної церкви, мови, письменства, мистецтва, були міщанство і дрібне боярство. Цей заклад згодом піднявся до рівня тогочасних європейських академій. У ньому викладали найкращі українські та іноземні вчені. Культурному піднесенню в Україні наприкін. XVI — на поч.

Особливого розвитку полемічна література набула в 16—17 ст., коли католицизм почав релігійно-ідеологічний наступ на православ'я, а також у зв'язку з Берестейською унією 1596 р. Поштовхом для розвитку полемічної літератури стала книга польського публіциста — єзуїта Петра Скарґи «Про єдність церкви Божої» (пол. O jedności kościoła Bożego) (Вільно, 1577 р.). Серед українських політичних, церковних та літературних діячів не було єдиної позиції щодо подій, які відбувалися. Полемічна література стала важливою ідейною зброєю в боротьбі за соціальне та національне визволення українського народу та сприяла піднесенню національно-визвольного руху.

+ +29. Укр. Образотворче мистецтво у 14-17 ст. + Зміни, які відбувалися у мистецькому житті українських земель упродовж другої половини XVI — першої половини XVII ст., трансформувавши характер мистецької культури, не заторкнули, однак, її фундаментальних основ, тому нова мистецька епоха стала органічним продовженням на новому історичному ґрунті традиції, виробленої після прийняття християнства й утвердження побудованої на його засадах мистецької культури східнохристиянського зразка. Книжкове малярство у другій половині XVI ст. розвивалося під знаком піднесення з-перед середини століття. Центральною ранньою його пам’яткою є мініатюри Пересопницького Євангелія 1556 — 1561 рр.

У цей період українська культура розвивалася в надзвичайно складних умовах. До них слід віднести роз'єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, соціальне і національне гноблення з боку польських, литовських, угорських, турецьких та інших іноземних загарбників, постійну жорстоку агресію татар. До найпоширеніших у рукописних списках зразків тогочасної світської літератури можна віднести збірник "Ізмарагд", у різних списках якого вміщено від 100 до 150 "слів" здебільшого на морально-побутові теми: про доброчинність і гріхи, повагу до вчителів.

Був популярний в 17—18 столітті в Італії та Франції. 1.Нові процеси в духовному житті козацтва:реформування церкви та освіти, розвиток науки. Напрямки, в яких оновлювалася церква, були подібні до європейських реформаційних. У XVII ст. діяли друкарні, які належали братствам, монастирям, магнатам, заможним особам з духівництва і козацької старшини. Це Острозька, Дерманська, Стрятинська друкарні, друкарня в Крилосі та ін. На самому початку століття засновано Друкарню при Почаївському монастирі (яка існувала до 1917 p.), досить довго діяли Унівська й Новгород-Сіверська друкарні.

Чижевський Д. І. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). - Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, 1956. - 511 с. III. Література 14 — 15 віків. Українська Вільна Академія Наук у США в програмі видання української книжки - випускає у світ „Історію yкраїнської літератури“. Автор книги, Дмитро Іванович Чижевський, дійсний член Академії, що тепер працює в Гарвардському Університеті, є відомим знавцем історії літератур слов’янських народів, зокрема української. Д. І. Чижевський має понад 500 друкованих праць українською, англійською, німецькою, чеською, словацькою,.

(XIV − перша половина XVII століть). Ослаблені золотоординським ігом українські землі були захоплені більш сильними європейськими державами. Більша частина українських земель перебувала в цей час у складі Литви та Польщі, тому період XIV–XVIIстоліть отримав назву – литовсько-польська доба. Саме в цей період окреслюються визначальні ознаки української народності: територія, мова, економічна й культурна спільність, психічний склад. Особливістю етно-культурних процесів в Україні була відсутність власної єдиної державності, що стояла б на захисті інтересів українського народу. Їх належало відстоюв.

Чижевський Д. І. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). - Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, 1956. - 511 с. III. Література 14 — 15 віків. Українська Вільна Академія Наук у США в програмі видання української книжки - випускає у світ „Історію yкраїнської літератури“. Автор книги, Дмитро Іванович Чижевський, дійсний член Академії, що тепер працює в Гарвардському Університеті, є відомим знавцем історії літератур слов’янських народів, зокрема української. Д. І. Чижевський має понад 500 друкованих праць українською, англійською, німецькою, чеською, словацькою,.

Поряд із церковною літературою в українській редакції з'являються й світські твори. Наприклад, «Троянська історія», «Сказання про індійське царство», збірник «Ізмарагд», що присвячений «книжній мудрості», «доброчинності і гріхам», «дружинам добрим і злим», етичним нормам. Важлива роль належала літописам. У XV ст. з'являється український переклад ірландського твору про Таудала — лицаря, душа якого побувала на тому світі й розповідає про це сучасникам. У новій рдакції з'являється повість «Олександрія», присвячена Олександрові Македонському. На особливу увагу заслуговують історичні пісні, думи, що оспівують подвиги українського народу в боротьбі з ворогами.

Література і літописання XIV першої половини XVII ст. зявляються також нові розширені версії перекладних повістей про Олександра Македонського Олександрія оповідання про Трою Бовукоролевича у XVI ст. До найзначніших літописів тієї доби слід віднести Короткий Київський літопис XIV XVI ст. Виробництво власного паперу в Україні почалося в Галичині тільки в першій половині XVI ст.

Жітійні, паломницькі, історіографічні, полемічні та поетичні твори української літератури. Українська література XIV - XVI ст. - Київ, 1988. - 600 с. Пояснення слів. За виданням: Українська література XIV-XVI ст. Київ: "Наукова думка", 1988. - 600 с.

В середині 17 століття вони завершилися знищенням іноземного панування на значній частині території і возз'єднанням України з Росією. В архітектурі України 14-17 вв. велике значення отримала кріпосна архітектура, тому що територія України тоді представляла арену запеклої боротьби не лише внутрішніх, соціальних, але і зовнішніх сил - Польщі, Литви, Угорщини - і піддавалася спустошливим набігам татарських, а потім турецьких орд. В систему оборонних споруд входили укріплені міста, Замки, монастирі та церкви. Велику еволюцію проробили протягом 14 - 17 ст. українська скульптура і живопис. З'явилася велика просвітницька та полемічна література; збільшувалося кількість книг, перекладених з болгарської та інших мов.

XІV—XVII століття — виключно складний і важливий період в житті українського народу. У політичній історії він охоплює такі процеси, як перехід всіх українських земель під владу Речі Посполитої, наростання визвольної боротьби, створення національної державності в ході Хмельниччини, подальша втрата завоювань. У вітчизняній культурі це була яскрава, плідна епоха, принципова для подальшого розвитку. Можна виділити цілий ряд причин, які пояснюють культурне піднесення в Україні у XІV—XVII століття. Передусім треба підкреслити, що тоді ще були живі традиції Русі. Найкраще вони збереглися у західноукр.